Світ Молоді

Вихованці БДЮТу спі-вають, танцюють, грають у шахи, малюють, іншими словами, разом зі своїми вчителями намагаються розвивати у собі творчі здібності та навики, прагнуть доторкнутися ду-шею до прекрасного світу мистецтва.

До дня народження Будинку творчості діти підготували святкову програму та запросили на урочисте дійство гостей. У святковому залі проходили виставки малюнків, вишивок стрічками та хрестиком, були представлені роботи з природних матеріалів, які діти підготували заздалегідь.

Свято традиційно розпочалося з виконання гімну БДЮТу. Далі зі сцени звучали привітання від „Театрального творчого об’єднання”, смішинок-весе-линок, команди КВК, а наймолодші учасники свята виконали захоплюючий танок „Поварята”. Казкові герої: фея, Попелюшка, веселий Буратіно загаду-вали присутнім цікаві загадки.

Не обійшлося також без нагород. Від імені райдержадміністрації учасни-ки „Шахового гуртка” отримали почесні грамоти за значні досягнення та спор-тивні результати у цьому виді спорту.

А який же день народження без торта? Ним і завершилося веселе дійство. Вихованці БДЮТ із задоволенням при-гощалися ласощами та солодкими напоями. І дорослі, і діти з гарним настроєм поверталися додому.

Дитячий самодіяльний туризм набув свого розвитку з появою у місті Сміла талановитого самовідданого туриста, призера Чемпіонату СРСР зі спортивного орієнтування – Соколовського Олександра Олександровича. Працюючи в кімнаті школяра при Будинку піонерів, Сан Санич, як його називали, зібрав біля себе юних ентузіастів туризму, таких як Регент Павло, Зеленецький Валентин, Кисленко Василь, Воронцов Андрій, Воронцов Віталій.

Перший загальношкільний туристський зліт відбувся у 1985 році на зупинці Піонерській. Учасниками його разом з керівниками стали учні смілянських шкіл №1, 2, 3, 4, 10, 12, 14.

Відтоді зльоти щороку проходять у травні. До 1990 року вони відбувалися в мальовничій місцевості поблизу с. Малий Бузуків, згодом перемістилися до джерела с. Залевки (урочище Спіцино). Кількість бажаючих займатися туризмом школярів зросла, тому в 1989 році відкрилася станція юних туристів, яку очолив О. Соко-ловський. У його колективі з`явилися пе-дагоги зі спортивного туризму та крає-знавства - Запорожець І.В., Тихонович Г.О., Антоневич Т.І., Костюк М.О., Осадчева І.П., Тюміна Т.М., Шевченко С.О., Кучер О.Ф., Курченко Ж.О., Костін Л.П. та інші, які разом із школярами проводили походи в Кар-пати, гірський Крим, Кав-каз, Урал, готували кома-нди до участі в міських та обласних зльотах пам`яті П. Яцика, брали активну участь у Всеукраїнських акціях “З бабусиної скри-ні”, “Мікротопоніміка Ук-раїни”, “Сто чудес України”.

Активними учас-никами туристського руху були вчителі шкіл міста Сміли: Пушкарська Л.М., Гордей О.І, Соколовська М.А., Мило-ванова Т.М., Чабаненко А.Л., Хроменко З.В., Громило С.В., Хребтенко Л.М. та багато інших.

У 2000 році СЮТур стала Центром туризму та краєзнавства. ЦТК очолив досвідчений турист, учасник походів вищих категорій складності по країнах СНГ, творча людина, талановитий педагог Тюмін Микола Олексійович.

У місті Сміла багатоетапний турист-ський зліт починається у вересні з Всесвітнього дня туризму, продовжується індивідуально-командним змаганням зі спортивного туризму, змаганнями з техніки гірського туризму в закритих приміщеннях, краєзнавчим святом “Люби та знай свій рідний край”, міською спартакіадою школярів міста з пішохідного туризму та фінальними змаганнями команд у лісі поблизу села Залевок. З`явилися нові напрямки – “Школа безпеки та виживання” (керівники Костюк М.О., Горбунов Є.О.) та «Етнографічне краєзнавство» (Ми-хайлова А.В., Тюміна Н.М., Хорькова Т.І.), «Туристсько-оздоровчі» (Горбунова Н.М., Шкварець І.В.).

Команда м. Сміли перемогла на обласних змаганнях зі спортивного туризму, на ос-танньому обласному туристському зльоті пам`яті П. Яцика. У змаганнях “Кам`я-нецькі скелі”, турзльотах Кіровоградщини та Миколаївщини, регіональних змаганнях “Славутич”, “Кубок Південного Бугу”, “Севастопольське літо” зі спортивного орієнтування смілянські туристи також зайняли призові містця.

Серед кращих вихованців Центру – Телякевич Анна, Багров Юрій, Вировий Євген, Сабадишина Катерина, Парахоня Дмитро, Кацигін Олек-сандр, Старікова Марина, Чурілов Євген, Геращенко Сергій, Шедловський Олег, Антоневич Ярослав та багато інших.

Команда ЦТК – пере-можець обласних змагань з пішохідного туризму. Вона представляє збірну коман-ду Черкаської області на Всеукраїнських змаганнях зі спортивного туризму. У 2008 році туристи виборо-ли почесне ІІІ місце на етапі «Крос-похід» серед 26 команд України. Ви-хованці ЦТК – переможці та призери об-ласних етапів Всеукраїнських експедицій «Пам’ять», «Краса і біль України», «Історія міст і сіл України», «Золота підкова Черка-щини», «Голодомор», «Україна виши-вана».У січні 2009 року Центр туризму та краєзнавства відсвяткував своє 20-річчя.

Тарас Компаніченко – сучасний кобзар. У натовпі можна й не помітити – звичайний, скромно одягнений чоловік, хіба що впадає в очі чохол з гітарою за плечима. І тільки придивившись, бачиш козацький оселедець, закручений кілька разів навколо лівого вуха, а в чохлі, виявляється, зовсім не гітара – бандура. Він частий гість фестивалю мистецтв „Мазепа-фест” і різних неформатних вечірок. У репертуарі му-зиканта не лише повстанські, стрілецькі й народні пісні, але й давні ко-зацькі та духовні піснеспіви. Тож коли Тарас ді-знався, що у Полтаві, у Свято-Миколаївському храмі, про-ходить фести-валь церковної музики – не зміг відмовити, і приїхав просто з президентського концерту, маючи назавтра виступ у Німеччині.

Яка може бути церковна музика? – здивується хтось. Звісно, по радіо її не крутять, та і далеко не в кожному храмі є повноцінний хор. Тим не менше, дехто переживає справжній шок, почувши хорові твори Леонтовича, Лисенка, Бортнянського.

„Пригадую, я маленьким хлопчиком слухав, як мої дядьки й батько співали духовні канти, і що робилося в моєму маленькому серці, я тоді не усвідомлював, але переді мною відкривався такий величезний космос! – згадує голова обласної „Просвіти”, організатор фестивалю Микола Кульчинський. - І досі вважаю, що сильнішого виховного впливу на дитину, ніж українська церковна музика, немає”.

Коли Тарас співав середньовічні духовні пісні, стояла така тиша, яку важко уявити на концертах. До речі, те, що зараз називають народними піснями, здебільшого має авторів.

„Хто їх писав? Письменні, освічені люди - князі, бояри, часто це були пострижені в ченці князівські сини, котрі часом ставали святими”, - пояснює Тарас. Наприклад, дід відомого письменника Федора Достоєвського теж був василіанським ченцем.

Мимоволі виникає запитання, як дійшли до нас середньовічні партитури, адже до ери звукозапису залишалося ще кілька століть. „Багато речей збереглося у друкованих і рукописних збірниках. Деякі стародавні українські піснопіння занотовані ще київською квадратною нотацією. Дещо знаходжу в антикварних магазинах, в Переяславській бібліотеці Сковороди, тоді купую або перефотографовую, - зізнається Тарас. - Ми ж не хочемо, щоб це просто лежало у когось у колекції, ми хочемо цим користуватися”.