Юлія Матвійко– учениця 8 класу Великокручанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Пирятинського району. У свої 14 років вона вже стала постійною дописувачкою газети «Світ Молоді».
Юля захоплюється написанням коротких творів, у яких вона може висловити своє бачення світу й деяких проблем суспільства. Також дівчина любить грати на гітарі та фортепіано.
Отож, щоб наші читачі могли достеменно пізнати авторку багатьох статей у їхній улюбленій газеті, ми вирішили взяти у Юлії інтерв’ю.
- Ким ти хотіла стати в дитинстві?
- Взагалі-то, у мене не було такого «перевороту», після якого я б зрозуміла: «Все, буду писати!». Зовсім навпаки. Більшу частину свого дитинства я мріяла про професію пластичного хірурга – так би мовити, «хотілося дарувати людям красу». Саме тому я любила читати додаткову літературу з біології. Але згодом почала звикати до того, що це - «не моє». Так, теорія у мене була бездоганна, я і зараз отримую відмінні оцінки з біології, але щодо практики… Я ніяк не можу уявити себе зі скальпелем у руках. До того ж, мені більше подобається спілкування з людьми.
- Чи не хотілося б тобі у вільний час просто гуляти на вулиці, а не придумувати свої статті?
- Розумієте, писати для мене – це відпочинок, адже у своїх статтях я «виливаю душу» читачеві. Після того, як напишу черговий матеріал, на душі стає легше. Звичайно, бувають такі періоди, коли зовсім не хочеться нічого писати, адже це іноді дуже втомлює.
До того ж, вільний час для мене – це час, коли можна зробити дуже багато корисних справ, а не просто вбивати час, вештаючись по вулицях.
- Звідки черпаєш натхнення?
- Натхнення – це така штука, яку, на жаль, не можна замовити в магазині. Воно іноді приходить у самий непідходящий час. Навіть у школі, під час уроку, мені може прийти в голову дуже цікава тема для статті. Тоді я просто записую її собі у блокнот, а потім згадую свої думки і пишу.
До того ж, людина в моєму віці відчуває дуже багато емоцій і переживань. Вона старається самовиразитися і показати себе. І всі ці теми, які мене хвилюють, намагаюся висвітлювати у своїй творчості. Я ніколи не сиджу довго над темою статті. Вона «приходить» до мене сама.
- Як тобі вдається писати на такі серйозні теми у твоєму віці?
- Це, мабуть, тому, що я трохи по-своєму розумію світ і маю власну думку на кожну життєву ситуацію. За це хочу подякувати своїм батькам, адже саме вони виховали мене бути такою. Саме завдяки їм я можу орієнтуватися в незнайомому середовищі та «мати свою голову на плечах». Ще змалечку мене навчали бути самостійною та відповідальною за свої вчинки.
Що ж до тем моїх творів… Як уже говорила, я дуже емоційна людина і пишу на ті теми, які мене турбують. І, любі читачі, хочу запевнити вас: свої статті я пишу самостійно. Говорю це тому, що навіть люди, які мене знають, не вірять у те, що саме я - автор моїх публікацій.
- Хто для тебе є прикладом для наслідування?
- Чесно кажучи, для мене немає ідеалу людини. Адже кожен має свої недоліки, а не помічати це - просто неможливо. Отож, свій ідеал я творю для себе сама і, звичайно, стараюся до нього йти.
- Які твої плани на майбутнє?
- Взагалі-то, я хочу стати журналістом. Але всього, звичайно. зараз не скажу, адже не люблю занадто розплановувати наперед. В одному хочу запевнити: своєму перу я ніколи не зраджу!
Тож, ви познайомилися з Юлією Матвійко. Сподіваємося, що вона вам сподобалася.
Свої листи та побажання для Юлії надсилайте на адресу: вул. Леніна, 42, с. Велика Круча, Пирятинський р-н, Полтавська обл. Поштовий індекс 37052.
Чекаємо листів!
Розмову вела
Світлана ДОВГЕНКО.
