Світ Молоді

Саме тому у своєму рідному місті Юля є слухачкою майстер-класу для майбутніх журналістів «Золоте перо», а також відвідує студію юних телевізійників «Я + ти». Має багато друзів, з якими полюбляє спілкуватися, розважатися, ходити на дискотеки та проводити вільний час разом. Захоплюється практичною психологією, обожнює спостерігати за природою, вивчати історію рідного краю та читати твори українських авторів. Юля із задоволенням читає газету «Світ молоді», не пропускає жодного номера та переглядає кожну статтю, де знаходить багато цікавої та корисної для себе інформації. Дівчина обожнює подорожувати, а тому вже давно мріє відвідати найзахоплюючі куточки нашої Батьківщини і, звичайно, побувати й за її межами. Поки вона ще не була за кордоном. Але мрії збуваються! І Юля в це вірить! За життєву мету ставить собі, перш за все, отримати освіту, знайти гарну роботу, яка стане для неї улюбленою справою всього життя, а також створити щасливу дружню міцну сім’ю. Задля досягнення цієї мети Юля готова наполегливо працювати, не зупинятися на досягнутому, прагнучи нових вершин. Адже переконана, що лише той, хто вміє боротися, завжди досягає, чого прагне. А розчарування від незробленого – найбільше розчарування в житті!

Світлана ДОВГЕНКО.

Нещодавно студенти педагогічного й технічного університетів Полтави мали змогу поближче познайомитися з газетою «Світ молоді». Зустріч з ними була організована за сприяння управління у справах преси та інформації Полтавської облдерж-адміністрації. На сьогодні «Світ молоді» - єдине молодіжне видання в області, яке регулярно виходить уже протягом восьми років. До речі, з листопада відновлюється продаж газети у полтавських кіосках Укрпошти.

Цьогоріч управління у справах преси та інформації вперше за часи незалежності добилося фінансування суспільно значущих видань з обласного бюджету. Отримав свою частку бюджетних коштів і «Світ молоді», адже, за словами Олега Пустовгара, «соціальним виданням виживати значно важче, ніж, приміром, еро-тичним». Тим бі-льше, коли тіне-йджери замість читати щось «ро-зумне, добре, віч-не» годинами «за-висають» в Інтер-нет-чатах і слуха-ють низькопробну російську попсу по FM-ках, що аж ніяк не сприяє духов-ному й інтелекту-альному розвит-кові.

На противагу, однією зі стриж-невих тем газети «Світ молоді» є національна ідея. На її сторінках простежується життєвий шлях видатних діячів вітчизняної історії, читачі знайомляться з творчістю українських митців, музикантів, поетів. Уже три роки часопис є інформа-ційним партнером всеукраїнського фестивалю мистецтв «Мазепа-фест». Автори працюють і над утвердженням християнської моралі. Наприклад, в одному з нещодавніх номерів опубліковано інтерв’ю з єпископом Полтавським і Кременчуцьким Української Православної Церкви Київського Патріархату владикою Федором, який є наймолодшим єпископом у Східній Європі.

Знаходить своє відображення діяльність громадських молодіжних організацій області. Завдяки «Світу молоді» полтавці вже довідалися про діяльність «Молодої Просвіти» й «Мо-лодого Народного Руху», побували в таборі Національної скаутської організації «Пласт».

Однією з «фішок» є публікація фо-тографій вродливих полтавок у рамках конкурсу «Дівчина «Світу молоді». На його переможниць чекають фірмові косметичні набори. Цікавлять читачів поради психолога, історії про кохання й стосунки між людьми, вірші, при-вітання, анекдоти, що регулярно з’являються на шпальтах видання.

Молоді запропонували стати спів-авторами часопису. Охочих виявилось чимало. Постійними кореспонден-тами забажали стати студенти-філо-логи педуніверситету, хлопець з істфа-ку запропонував свою статтю про мо-лодіжні субкультури, а студентка фа-культету фізвиховання зголосилась писати про спортивне життя вузу.

Закрий очі... і уяви собі, як лагідне сонячне проміння торкається твого обличчя. Ти усміхаєшся. Лоскотно... Десь з’явився легкий вітерець і ласкаво почав гратися з твоїм волоссям. Ти мружишся. Чомусь так легко на душі, що хочеться полетіти. Змахнути руками, неначе крилами, і летіти, летіти, летіти... Стає сумно. Сонце починає ховатися за хмари. Все менше і менше відчувається його тепло. Зненацька небо почало плакати. Важкі холодні краплини бризнули з його очей на землю, на дерева, на дахи будинків. Та ти не лякаєшся. Ти любиш дощ. Любиш стояти під ним і просто думати. Про що? Про все на світі: про радість, про щастя, про горе. Але все колись закінчується. Дощ ущух. На темно-синьому тлі розкинулося щось кольорове. “Веселка”, - зачудовано скажеш ти, дивлячись на цю красу. Природа ожила, звеселилася. Серце твоє не може спокійно битися, а починає калатати у шаленому ритмі. Ти радієш. Здається, увесь світ навколо тебе живий. Він дихає і відчуває. Весело. Очі засліплює сяйво сонця. Ти заплющуєш їх і, відкривши, розумієш, що все було лише вигадкою, простою мрією. Ти там, де все починалося...

Надворі лютує сніг... Ніч. Холодно. Через розбиті шибки у кімнату залітають сніжинки і вкривають твоє обличчя. Руки починають німіти, ноги не слухаються. Ти не можеш ворухнутися. Тобі стає страшно. Голова стає важкою, залишається тільки думати, але мозок не розуміє цього, він ніби завмер. Блакитні очі починають закриватися, і останнє, що ти відчуваєш, - це те, що хтось різко відкрив двері. Утворився протяг. Вітер люто засвистав у кімнаті, але ти вже не бачиш цього. Тобі сниться сонце і дощ. Той дощ, який ти так любиш, і здається, що ти у раю. Тобі так спокійно, що не хочеться назад. Ти сяєш від щастя...

Людина увійшла, і в кутку побачила тіло замерзлої дівчини.