Архів за 6 Ноябрь , 2008

ЯК НАРОДИТИ ЗДОРОВУ ДИТИНУ

Четверг, 6 Ноябрь, 2008

Народження дитини – одна з найбільш пам’ятних та відповідальних подій у житті кожної родини.

Про те, яких рекомендацій варто дотримуватися майбутній мамі, котра носить у собі нове життя, аби народити здорове маля, - наша розмова із завідуючою акушерсько-гінекологічним відділенням Пирятинської центральної районної лікарні Оленою БЕЦОЮ:

- Олено Іванівно, від яких чинників залежить поява здорового маляти?

- Кінцева мета вагітності – звичайно ж, народження здорової дитини. Це залежить від декількох факторів. По-перше, це стан здоров’я майбутніх матері та батька. По-друге, це комфортність умов розвитку маляти. По-третє, - вплив навколишнього середовища. Саме тому медичне спостереження за перебігом вагітності є досить важливим.

- Коли вагітна жінка повинна стати на облік до жіночої консультації і як часто вона має її відвідувати?

- Стати на облік потрібно в ранній термін вагітності, тобто до 10-12 тижнів. Зазвичай до 30-ти тижнів, вагітна відвідує жіночу консультацію раз на місяць, після 30-ти тижнів – раз на два тижні. При появі ускладнень частота відвідування встановлюється лікарем. Дуже важливо зробити всі необхідні аналізи, а також вчасно проходити дослідження, на які направляє лікар, - це запорука здорової вагітності й народження здорового маляти. Крім того, своєчасні візити до лікаря нададуть можливість вчасно реагувати на зміни у стані здоров’я та корегувати можливі вади розвитку дитини.

- Чи порадили б Ви майбутнім мамам приходити до лікаря разом з майбутніми татусями?

- Так. Це допоможе партнеру швидше адаптуватися до майбутнього батьківства, краще розуміти потреби вагітної дружини, сприятиме налагодженню емоційного зв’язку з дитиною та позитивно вплине на клімат у сім’ї.

- Яким повинно бути харчування жінки, котра чекає дитину?

- Здоровим. Важливим джерелом енергії та жиророзчинних вітамінів є жири, проте вживати їх треба у невеликій кількості. Перевагу варто надавати рослинній олії замість жирів тваринного походження. Помірним має бути споживання солі та маринованих продуктів. Необхідно включати до меню нежирні сорти м’яса, риби, а також квасолю, бобові. Щодня треба вживати молоко й молочні продукти, які є джерелом кальцію, більше ніж 500 г на день – овочів та фруктів. Дуже корисними для вагітної жінки є зелені овочі, бобові, капуста, банани, апельсини, салат, шпинат. Узимку та навесні не варто забувати про фруктові й овочеві соки, сушені фрукти. Не слід нехтувати і хлібом з борошна грубого помолу, кашами тощо.

- Добре, коли вагітність у жінки протікає нормально. А що повинна робити майбутня мама при виявленні якихось ускладнень?

- Негайно звернутися до лікаря. Адже серйозні ускладнення вагітності можуть мати дуже неприємні наслідки. Проте, при своєчасному лікуванні їх можна уникнути.

Тож, шановні вагітні жінки, будьте уважні та розумні! При появі серйозних симптомів негайно викликайте «швидку». Не ризикуйте своїм життям та життям своєї дитини.

Розмову вела Оксана БОНДАРЕНКО.

Послання до народу українського або сповідь звичайного учня

Четверг, 6 Ноябрь, 2008

«Любіть Україну, як сонце любіть…», - писав відомий український поет В. Сосюра. Та головне «гасло» нашого часу майже повністю співпадає з цими славнозвісними рядками: «Люби українське, люби Україну, люби все, що стосується України!».
Леся Українка чи Тарас Шевченко, Віктор Ющенко чи Богдан Хмельницький, борщ чи сало – це все треба любити, бо воно – українське. Чому? За що? Невже за те, що воно – українське?! Як саме потрібно любити? На ці, здається, прості запитання нам ніхто не хоче відповісти. Просто втовкмачують у голову політики, хоча в школі на політику накладено табу, вчителі, які ладні піти на все, щоб виховати з нас «справжніх патріотів». І от ми вже й самі ходимо, немов зомбі, щиро вірячи в те, що ця любов до українського – щира, що вона – від серця.
Та чи так це насправді?
Я чудово розумію, що доля моя міцно пов’язана з цією країною. Але дедалі частіше замислююсь над тим, чому наше минуле – одні поразки? Були розквіти Русі, слава гетьманщини, Універсали УЦР, але в результаті – жодних перемог. Чому це так? Та тому, дорогі друзі, що ми самі творимо своє майбутнє, самі дозволяємо заважати собі в реалізації поставлених цілей. Можливо, час перестати перекладати один на одного відповідальність за те, що коїться в країні? Чи не час усім разом взятися за вирішення проблем, що нас турбують?!
Давайте зробимо так, щоб наші нащадки могли з гордістю сказати: «Ми – українці, бо наші батьки були українцями. Українцями будуть і наші діти». Адже це – ті слова, яких ми тепер цураємось. А жаль…
Я живу тут і зараз, історія України мене не гріє, а радше нервує. Нервує те, що ми й досі не можемо визнати голодомор геноцидом. Нервує те, що ОУН-УПА ми досі вважаємо ворожими утвореннями. Нервує ще багато речей…
Багато наших патріотів «люблять» Україну. Можливо, це добре. Але ця любов – любов бездіяльна, любов за те, що все у нас можна купити: від диплому про вищу освіту до хорошої посади.
Коли ж ми нарешті зрозуміємо, що не народ для України, а Україна для народу?! Що нам, а не комусь іншому, потрібен добробут і лад в державі!
Коли дитина «йде у світ», закінчивши школу, вона мала б знати хоча б про зовнішньополітичний курс держави. Та саме тут починається формування людини, гартування її характеру. Повноцінне патріотичне та громадське виховання неможливе без політичного. Адже навіть учнівська молодь має право мати свої переконання, зокрема політичні. В школі повинні готувати дітей до обов’язкової зустрічі з політикою, дати уявлення про політику нашої держави та її ідеологію.
Пріоритетним напрямком цього процесу має бути розвиток національної самосвідомості. Адже для того, щоб вміти осмислювати історію, бути готовим свідомо служити інтересам України, ми повинні знати хоча б те, чим керується Україна при виборі зовнішньополітичного курсу.
Тому важливо не деполітизувати школу, а ,навпаки, потрібно ввести в програму загальноосвітніх шкіл інтегрований курс «Основи політології», який мав би на меті забезпечити знання учнями основних політичних процесів, що відбуваються в державі.
Ще одне проблемне питання – наша мова. Українська мова посідає третє місце за милозвучністю. А чи вся «еліта» України вміє розмовляти на українській мові? Відповідь на це питання стає зрозумілою після «проффесора» Віктора Януковича. Та це – лише дрібниці у порівнянні з «перлами», які часто звучать з уст «патріотів» Верховної Ради.
Можна дуже довго кричати про безмежну любов до України, не знаючи її мови, історії, нічого не тямлячи в її політиці. Адже пафосна любов – це дуже зручно.
Любити треба щиро, усім серцем. Але без пафосу. Про любов не кричать, її треба доводити справами. Бо якщо сидіти, склавши руки, викрикуючи перед виборами вишукані гасла про патріотизм чи різноманітні «шляхи» і «прориви», то країна наша так і залишиться економічно та політично дестабілізованою територією, що складається з двох майже самостійних регіонів: Заходу та Сходу. Але допустити цього ми не можемо…
Ростислав Галелюк.

Четверг, 6 Ноябрь, 2008

19 років відзначає рідний, дорогий братик Саша Сосюра з Пирятина.
Живи щасливо, не хворій,
Рідненький братику ти мій,
Для тебе хай світить зірка удачі,
А серце від горя ніколи не плаче!
Твоя сестричка.

Вітаємо з 27-річчям Діму Матвейка з Дейманівки!
Скільки прожито років, ми не будемо рахувати, просто хочемо в цей день від душі тобі бажати: хай кожен день твій буде світлим і ясним, а душа й життя – прекрасним!
Друзі й уся рідня.

| . Free Download|: gbsteel.ru