Світ Молоді

Українські пранкери заявили про себе, як течію, приблизно у 2000 році. Саме тоді декілька друзів організували в Києві групу жартівників, головним завданням яких було “дістати” людей, які додзвонилися за телефонами прямих теле і радіоефірів. Їхні розмови записувалися на диктофон, а потім розміщувалися не спеціальних сайтах в Інтернеті, завдаючи людям моральної шкоди. З часом такий спосіб проведення дозвілля набуває загрозливих масштабів.

Зараз телефонним хуліганством займаються численні групи підлітків і студентів. Розіграші стали жорсто-кішими, а жарти “про вуха, що стирчать зі слухавки” нікого не дивують. Сучасні хулігани намагаються не просто вивести людину з рівноваги різними образливими висловлюваннями на її адресу, а й записати розмову на диктофон, щоб потім розмістити у світовій мережі. Та основними жертвами таких жартівників стають міські екстрені служби. По-перше, дзвінки на ці телефони - безкоштовні, а по-друге, більшість хуліганів упевнені у своїй безкарності. Перш за все те, що від дзвінків “поціновувачів розмовного жанру” страждають інші люди, які не можуть додзвонитися до “швидкої”, міліції чи пожежної служби.

За інформацією старшого інспектора РВ ГУМНС України в Сумській області Володимира Борути, раніше часто траплялися випадки, коли телефонували й намагалися направити пожежну машину за хибним викликом, до речі, не тільки діти. Були випадки, коли дзвонили лише для того, щоб образити диспетчера, висловлюючи на його адресу ненормативну лексику.

Зараз кількість подібних випадків зменшилася, оскільки вже більше року на службі “01” стоїть спеціальний прилад, котрий дозволяє визначити номери телефонів (і мобільних у тому числі). У випадку, якщо в ході розмови диспетчер виявить, що виклик - хибний, повідомляється номер телефону “терориста” оператору й телефон відключать. Гірше за все, що подібні жарти іноді призводять й до виїзду машини за хибним викликом. У такому разі винуватцю доведеться компен-сувати всі матеріальні витрати, а це – близько 5 тисяч гривень за кожний виклик.

«Турбують телефонні хулігани й диспетчерів служби “03”. Телефонують, здебільшого, підлітки, хоча трапляються й жартівники іншого віку, – розповідає старший фельдшер Конотопської станції швидкої медичної допомоги Світлана Бабич. Під час перерв і канікул надокучають школярі, особливо діти, залишені без догляду. Для того, щоб зменшити кількість охочих до таких жартів, на телефон диспетчера був встановлений архіватор, котрий може записувати розмову з “хворим” і визначати телефонні номери.

Більшість хибних дзвінків від дорослих лунає у вечірній час. Телефонують вони частіше всього з телефонів-автоматів. До речі, викликів від дітей ми взагалі не приймаємо: просимо покликати до телефону дорослого (члена родини, сусіда, перехожого…). Якщо дитина розважається, у такому випадку вона одразу ж кидає слухавку. Іноді діти телефонують, щоб познущатися з диспетчера: брутально лаються, говорять, що в них дуже болять різні частини тіла (здебільшого ті, про які не прийнято згадувати вголос). Одним словом, винахідливість підростаючого покоління просто дивує. Та лікарів у цій ситуації більше турбує інше: у той час, коли хтось грається з телефоном, той, кому дійсно потрібна допомога, не може додзвонитися. А між тим ситуації бувають різні, й іноді важливою є кожна секунда.

“Таке поняття як хибний виклик знайоме й співробітникам служби “02”,– розповідає помічник начальника по взаємодії з громадськістю та ЗМІ Конотопського МВ УМВС, капітан міліції Тетяна Кушнєрова. –Здебільшого дзвонять із телефонів-автоматів та мобільних телефонів. Для того, щоб зменшити кількість хибних викликів і мати змогу виявити правопорушників, на телефоні чергового міліції встановлено архіватор”.

За останні 5 років у місті було зафіксовано два випадки телефонного тероризму. Так, у 2004 році з телефону подзвонила жінка, яка повідомила, що заміновано залізничний вокзал. Через деякий час вона зателефонувала знову, щоб поцікавитися, чи вживаються які небудь заходи. Терористку було викрито. Та оскільки жінка, як виявилося, страждала на психічне захворювання, її не було притягнуто до відповідальності. Ще один подібний випадок стався у листопаді 2006 року. Цього разу про замінування вокзалу ( а саме його четвертої платформи) повідомив чоловік. Як і в першому випадку, на місце важливої трагедії виїхали всі оперативні групи управлінь СБУ та МЧС, а також спеціалісти вибухотехнічної служби. Як виявилося, тривога, на щастя, була хибною, але затримати жартівника цього разу не вдалося.

До речі, пранкери-підривники повинні знати, що таке правопорушення підлягає під статтю 259 Кримінального кодексу України “Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності, й карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, чи обмеженням волі на строк до п’яти років.

Як же боротися з нав’язливими телефонними хуліганами? По-перше, спробуйте не йти на провокацію і посмійтеся разом з ними. Розуміючи, що розізлити вас не вдається, хулігани дадуть вам спокій.

Можна придбати телефон з автоматичним визначенням номера, або просто тимчасово відключити його. Якщо ж телефонні “атаки” не припиняються, сміло звертайтеся до оператора телефонної компанії, котра вас обслуговує. Заручившись її підтримкою й зібравши всю необхідну інформацію про вашого “терориста”, можете звертатися до міліції. Та, в будь-якому випадку, зберігайте спокій - це допоможе зорієнтуватися в ситуації й знайти вірне рішення своєї проблеми.