Світ Молоді

Леся Олійник народилася в мальовничому місті Пирятин. Найріднішою школою вважає ту, якій присвятила 20 років свого життя, – школу №6, де закінчила десять класів та протягом ще 10-ти років працювала вчителем біології та валеології і – заступником директора з наукової роботи.

Чотири роки поспіль Леся Володимирівна обіймає посаду директора Пирятинської філії Європейського університету. За її плечима – Ніжинський педагогічний університет (фах вчителя біології та хімії), Чернігівський педуніверситет (магістр педагогіки), аспірантура Інституту ботаніки м. Київ (відділ екології) та аспірантура Європейського університету (відділ економіки). В березні цього року Леся захистила дисертацію, після чого їй було присвоєно звання кандидата економічних наук. У коледжі, який після школи №6 став другим улюбленим місцем роботи, молодій директорці вдалося створити міцну, дружну команду з викладачів. З ними, як говорить Леся Олійник, “можна гори перевернути”, їм можна довірити будь-яку справу й бути впевненою, що все буде гаразд.

– Я дуже люблю свою роботу. І тим, що отримую від цього неабияке задоволення, завдячую родині Тимошенків: ректору Європейського університету Івану Івановичу та першому проректору – Зої Іванівні, - з теплом у голосі говорить Леся. – Їх можна без перебільшення назвати справжніми меценатами освіти. Створити в невеличкому містечку бізнес-коледж, повністю фінансувати його, дати нашій молоді зелене світло в майбутнє – за це я ніколи не втомлюватимусь казати “спасибі” цим людям з величними і водночас простими душами.

Цього року в коледжі здобули освіту 520 студентів. І Леся Володимирівна зізнається, що знає імена усіх. Більше того – навіть за ходою здалеку впізнає своїх учнів. І найбільша подяка викладачам філії Європейського університету це – вдячність директорів та начальників підприємств, де після закінчення навчального закладу починають свій життєвий шлях колишні студенти-випускники. Навчальний заклад має два комп’ютерні класи та чудову бібліотеку, в якій налічується понад 12 000 книг.

Навіть маючи досить щільний та напружений щоденний робочий графік, Леся неодмінно знаходить час для свого улюбленого хобі. Вишиті нею невеличкі картини мило прикрашають її оселю, створюючи такий рідний, по-справжньому домашній затишок. А останнім часом, як сама зізнається, хочеться перечитати усю російську класику. Карпати Леся вважає прекрасним місцем відпочинку. Двічі на рік колектив директорів філій Європейського університету України відпочиває на туристичній студентській базі в м. Воловець. Там, на полонині, стоячи між гір та смерек, від душі можна насолодитися неповторною красою закарпатського краю…

На жаль, у Пирятині Леся ще не має улюбленого місця відпочинку. Навіть мальовничий острів Масальський для неї, скоріш за все, – місце роботи. Два роки тому вона написала магістерську роботу на тему “Водна рослинність р. Удай”. І зараз, потрапляючи до цього куточка, Леся вже напевно знає, чим “живе й дихає” водний і рослинний світ Масальського. Тому, щоб остаточно відчути й пройнятися красою острова, потрібно докласти чимало зусиль для його облагородження. А поки-що Леся Володимирівна має намір втілити у життя свої дві найзаповітніші мрії. Перша з них полягає в тому, щоб на території філії посадити й облаштувати чудовий дендропарк, в якому між деревами будуть розбиті алеї, клумби, ростимуть лікарські рослини. Немає сумніву, що ця мрія здійсниться, бо на місці майбутнього парку вже висаджено близько 40 видів дерев різних порід: туї, плакучі – шовковиця, ясен та горобина, шаровидний клен та інші насадження: близько 100 кущів троянд і 80 – канн. Цього року було розбито клумбу лілій – висаджено 20 сортів. Друга мрія Лесі – створення для молоді міста спортивного комплексу при коледжі. У ньому буде великий спортзал з баскетбольним майданчиком, тренажерні зали для чоловіків та жінок. Комплекс буде з’єднано зимовим коридором із основним корпусом. У коледжі вже проводяться заняття з гімнастики та танців для дітей віком від 4 років, а також набрано групу дорослих жінок, котрі беруть уроки з основ східних танців. Будівництво спортивного комплексу планується розпочати вже найближчим часом за підтримки головного вузу м. Київ.

Разом з чоловіком Леся Володимирівна виховує 12-річного сина Ігоря, який навчається в міській школі №1. Чоловік Андрій працює в коледжі заступником директора з адміністративно-господарської частини та викладачем комп’ютерних наук. Леся вважає, що по-справжньому людина може бути щасливою в житті тоді, коли отримує задоволення від роботи і відчуває, що потрібна їй, сім’ї й загалом – суспільству. Такою людиною і є сьогодні ця мила, перспективна і життєрадісна молода жінка – 32-річна Леся Олійник.

Регіональний фестиваль творчості людей з обмеженими можливостями «Древній Пирятин» відбувся у Пирятинському районному будинку культури. На свято приїхало 70 учасників з міст Світловодськ, Полтава, Кременчук, Лубни, Пирятин, Прилуки, Ніжин,Чер-каси, смт. Нові Санжари, Диканька та с. За-сулля.

Фести-валь проводиться другий рік поспіль. Напередодні гості відвідали Бере-зоворудський народний краєзнавчий музей, де його директор Валентина Гончар влаштувала цікаву екскурсію, розповіла про історію та пам’ятки села. Побували й на колекційному дослідному полі. Там їх пригостили печивом, запашним чаєм з лікарських трав, зібраних з дослідного поля на території заповідного парку, а ще – медом із пасіки Березоворудського технікуму. Тут Галина Педяш (член жіночої громадської організації по сприянню розвитку зеленого туризму «Берегиня») провела майстер-клас по писан-карству. Вона показала писанки і бажаючі самі спробували роз-мальовувати їх, отримавши від цього неабияке за-доволення. Увечері цього ж дня для людей з обме-женими можливостями учасники художньої самодіяльності РБК вла-штували концерт. По його закінченні гості розташувалися в гуртожитку на території ПВНЗ «Європейський університет», де провели вечір від-починку з дискотекою та феєрверком. За ними були закріплені волонтери – члени молодіжної громадської організації «Молода хвиля» Оле-ксандр Удод, Дмитро Черепов та Пав-ло Степанов.

Наступного дня фестиваль роз-почався «Гімном інвалідів», який написала пол-тавчанка Ірина Хіріна, інвалід I групи. Учасники демонстрували свої здібності у декла-муванні власних віршів, співали пісень, розка-зували гуморески, танцювали та грали на музичних інструментах. Полонив глядачів виступ Наталії Ковальської та Геннадія Капкан з м. Світловодськ. Вони виконали танець «Румба», при цьому Геннадій сидів у інвалідному візку. Чудово танцював «Сму-глянку» й Олег Сімон з Пирятина. З уст лубенчанки Наталії Абрамченкової линула поезія. Усі учасники й глядачі отримали великий позитивний заряд від зустрічі та спілкування. Цей фестиваль для людей з обмеженими можливостями – свіжий ковток повітря, адже тільки при спілкуванні роз-кривається душа людини. Тільки в такій теплій і невимушеній обстановці роз-кривається талант, проходить процес реабілітації та адаптації людей саме засобами мистецтва.

- Хороше свято! Воно родом із ди-тинства. Майже, як Новий рік – добре і, головне, – з масою уваги з боку рідних і друзів. Зізнаюся чесно і відверто: я кож-ного року чекаю цей день! Свято – це завжди маленьке диво.

- Просто чудово! Для мене цей день означає лише одне – початок довгоочі-куваної зрілості…

- Ще один при-від погуляти або ви-кинути гроші «на вітер», якщо це день народження когось із друзів.

- Я дуже любила це свято в дитинстві: мене з сестричкою батьки завжди во-дили в кафе і пригощали смачненьким. Було все так святково і красиво. Тепер такого свята для мене не існує. Мабуть, причина у тому, що мого чоловіка не виховали у таких традиціях.

- У цей день я чекаю від свого коханого не стільки подарунків, скільки можливості провести цілий день і вечір разом. Ми так поглинуті роботою, що не радіти дню народженню просто не-можливо. Подарунки і романтика – це прекрасно!

Днями 36 дітей з Пирятинського ра-йону повернулися додому з оздоровчого табору «Ромашка», що знаходиться у селі Заліщики Тернопільської області.

Табір почав діяти ще з 1962 року, проте діти зі Східної України відпочивали там вперше. Протягом 18 днів перебування в Заліщиках діти грали в ігри, купалися під водоспадом, брали участь у різноманітних заходах, а ще по-бували на екскурсії в Яремчі, пройшлися стежкою Довбуша, відвідали музей писанки в Коломиї.

- Працівники табору робили все для того, щоб діти добре відпочили, - говорить директор табору Роман ЯсІнський. – І мені дуже сподобалося відношення керівників Пирятинської РДА до молодого покоління. Гадаю, що наша співпраця буде тривати, що це - не одноразовий захід…

Щоб забрати дітей додому, на Західну Україну вирушили представники місцевої влади. Там вони мали нагоду подивитися концерт, присвячений закриттю зміни. керівників, які організували відпочинок пирятинських дітей, було офіційно запрошено відвідати пирятинський край та Сорочинський ярмарок. Візит гостей планується на 15 серпня.