Листи читачів

ДРУЖБА – ЧАСТИНКА НАШОГО ЖИТТЯ

Четверг, 19 Февраль, 2009

Просто не уявляю себе без друзів. Во-ни – частинка мого життя. Саме з їх допо-могою я пізнаю все те прекрасне і чудове, що дає змогу жити. Напевно, кожен з нас пережив суперечку чи то з другом, чи з близькою людиною. Це тоді, коли хочеш довести своєму супротивнику, що правда – на твоєму боці. Але згодом розумієш, наскільки для тебе важлива ця людина, і деякий час тебе це бентежить. Намагаєшся визнати свою провину, але не наважуєшся на перший крок. Хочеш, але не можеш. Наважуєшся, але тебе ніби тримає сила гордості.

Пізніше – ви знову разом. Увесь цей час, що тримав вас на відстані, натякає на висновки. Коли товаришуєте, то разом по-чуваєтеся надійніше. Здається, що ніхто й ніщо не стане вам на заваді, не зруйнує дружні стосунки. Ось і в мене є дві под-руги, з якими я почуваюся щасливою, - це Галя Отченко і Свєта Мінич. Навчаємося ми у 6 класі. Часто разом учимо уроки, вирішуємо проблеми. Захоплення маємо теж спільні: музика, танці. Ця дружба стала для мене значною частиною життя.

Олена БИКОНЬ,

с. Велика Круча.

ЩО СТАЛОСЯ З НАМИ?

Среда, 11 Февраль, 2009

33.jpg

Доброго зимового дня усьому колективу улюбленої газети “Світ молоді”!

З хорошими думками і щирими побажаннями пише Вам Яна Мельник із Черкащини.

Ще з дитинства я захоплююся українською мовою і літературою. Відображаючи в душі всі події, що відбуваються навколо, під мотив життя пишу вірші та прозу. Мої роботи друкувалися в обласних і районних газетах. До речі, у районній суспільно-політичній газеті нещодавно працювала.

Коли ще навчалася у школі, брала участь у різноманітних конкурсах та інших заходах. Але, на мою думку, головне, щоб хтось міг розділити разом зі мною мої погляди й думки, щоб це було комусь корисне й цікаве.

Дивлячись на все, що відбувається навколо, мене вражає людська байдужість і відраза до навколишнього світу. Люди перестали радіти життю, дивитися на світ із посмішкою. Більш популярними кольорами серед молоді стали сірий і чорний. І тоді постає питання: “Чому? Що сталося з нами?”. Можливо, свою частку до цього додали політичні події і до нас прийшла так звана депресія? Та, можливо, змінилися і ми?!

Але, я переконана, є молоді особистості, яким не властиві похмурі кольори. І хтось серед своєї байдужості знайде свій прилисток, хобі життя. Не остання роль у цьому і “Світу молоді”. Завдячуючи вашому виданню, молоде покоління знаходить себе у тій чи іншій рубриці, стає більш детально аналізувати й вивчати свої вчинки та дії.

Тож від імені усіх читачів “Світу молоді” щиро дякую за корисні матеріали, цікаві факти і загалом за чудове молодіжне видання.

Яна МЕЛЬНИК,

Черкаська область.

ТИ ЩЕ БУДЕШ ПИШАТИСЯ ДОНЬКОЮ!

Четверг, 25 Декабрь, 2008

У мене - чудовий тато. Найрідніша людина у світі. Він мене сам виховав, навчив усьому, чого лиш можуть навчити хороші батьки. Тато мені й за маму, й за татка, і за друга, він розуміє мене, як ніхто інший!
Я дуже вдячна йому за те, що все життя він присвятив мені. Таких батьків дуже мало, навіть мам. І я хочу попросити пробачення за все! Татку, пробач мене, нерозумну. Повір, ти ще будеш пишатися донькою! Я так тебе люблю!
Лілія Коротка, м. Чернівці.

УМІННЯ БАБУСЬ – СПРАВЖНІЙ СКАРБ

Четверг, 25 Декабрь, 2008

Найкраща згадка про дитинство у мене пов’язана з бабусею. Мої батьки працювали позмінно, тож коли їх зміни співпадали, до нас приходила бабуся.
Читати я навчилася рано, але таких казок, історій, які мені розповідала вона, в жодній книзі не зустрічала. Коли я подорослішала, сама почала навідуватися до бабусі, а вона завжди готувала до мого приходу щось смачненьке. Та одного разу вона поламала руку – і почалася моя кулінарна наука. Причому з головної та складної страви – борщу. Старалася, багато записувала. Бабуся щедро ділилася своїми рецептами і сама переймала в інших щось корисне. Хочу дати пораду усім донькам і онучкам: не цурайтеся порад і допомоги своїх бабусь! Їх уміння і навики – справжній скарб!
Галина Вікторівна, с. Куйбишеве.

медтехника